На території України знайдено чимало хрестів, що датуються періодом поширення християнства по Київській Русі. X століття стало початком розквіту православ'я, і цілком природно, що головний його символ був особливо шанований найрізноманітнішими верствами суспільства. Найбільш яскравою і значною подією в мистецькому житті того часу історики і археологи вважають появу хрестів-енколпіонів, що складаються з шарнірно з'єднаних двох стулок. Іноді енколпіони називають і монолітні хрести з двостороннім об'ємним зображенням.
Енколпіон ще можна назвати реликварієм, всередині нього можна було зберігати мощі святих, частки Істинного древа або інші церковні символи, які, як вважалося, оберігають людину від будь-яких нещасть і бід. Хрести-енколпіони київського виробництва мали дуже багато спільного з візантійськими. На їх лицьовій частині, як правило, присутнє зображення розп'ятого Христа, а на зворотному - Богоматері або апостола. У медальйонах на кінцях хреста зображували святих, архангелів, херувимів, з яких легко виявити найбільш шанованих. У боротьбі з бісівщиною і злими силами найбільше прославилися святі мученики Георгій, Микита, Феодор Стратилат, Димитрій Солунський, архангели Сихаїл і Михаїл.
Серед натільних хрестів особливо виділялися прикраси з виїмчатою і перегородчато-виїмчатою емаллю (кінець XII століття), з дрібними рельєфними зображеннями (початок XIII століття) і високим рельєфом. Дуже цікавими з художньої точки зору є хрестики з гравіюванням, черню і інкрустацією оловом.
Золоті натільні хрести-енколпіони і тоді були великою рідкістю, вони належали виключно вищій знаті і воєначальникам. Хрест із золота або позолоченого срібла був однією зі складових княжого спадку, родовою реліквією, переданою у спадок. Київські князі і родовиті бояри носили хрест-мощевик поверх одягу. Хрести шанували, на них клялися у вірності.
Віруючі знають про чудотворні хресті-енколпіони, на яких зображена Богоматір Куп’ятицька. У 1182 році на місці явлення хреста (територія сучасної Білорусі) був зведений дерев'яний храм, який під час навали спалили монголо-татари. Вцілілий мідний образ прославився чудесами зцілення і з 1656 року до Другої світової війни перебував в Софійському соборі Києва. Подальша його доля невідома.
Переважна більшість знайдених під час археологічних розкопок в Києві і Херсонесі хрестиків належить до творів давньоруської міднолітої пластики, масового і тиражного мистецтва. Спочатку їх ввозили з Візантії, але вже на початку XII століття київські майстри налагодили серійне виробництво. Кінці хрестів могли бути рівними або злегка розширюватися, краплевидними. Енколпіони найчастіше мали бочкообразну форму. Бочка в ранньохристиянській символіці, як і винна чаша, означає Святе Причастя.
А Ви б хотіли купити хрестик такої незвичайної форми? На жаль, навряд чи Ви знайдете щось подібне в звичайному ювелірному магазині. З таким замовленням, швидше за все, доведеться звернутися до приватного ювеліра, і вартість готової прикраси буде досить висока через трудомісткість і ретельність роботи. Зверніть свою увагу на об'ємні золоті хрести - вони виглядають практично ідентично старовинним енколпіонам, тільки не мають внутрішньої порожнини.
