Зміст:
- Технології виготовлення каблучки
- Підготовчі роботи
- Створення ескізу
- Формування моделі каблучки
- Виготовлення зліпка
- Заливка
- Дістаємо готову основу
- Збірка золотої каблучки
- Наводимо красу: фінішна обробка
- Перевірка
- Інкрустація
Здавалося б, каблучка - це простий обідок із металу, який доповнюється декором/інкрустацією. Проте, за гарною картинкою кожної золотої каблучки ховається технічно складна, ретельна і кропітка робота ювелірів. На продумування і виготовлення виробу витрачається не один день. Процес виготовлення каблучки складається з 10 ключових етапів, кожен з яких вимагає від майстра високих теоретичних/практичних знань і досвіду.
Для виготовлення якісної прикраси важлива кожна деталь. Тільки тоді у підсумку ви отримаєте досконалий виріб, яке буде не тільки гарним зовні, але й комфортним, довговічним у носінні.
З яких ключових етапів складається процес виготовлення золотої каблучки? Які ювелірні технології використовують майстри? Які з них найбільш довговічні? Про це і не тільки читайте в новій статті від ЮК.
Технології виготовлення каблучки
До чотирьох найбільш поширених технологій виготовлення каблучок відносять:
- Лиття;
- Труба-різання;
- Пайка;
- Штампування.
Лиття використовується у всій лінійці ювелірних прикрас: від створення каблучок до сережок, браслетів і підвісок. Цей метод дозволяє відтворити в металі прикраси різного ступеня складності з високою точністю опрацювання кожної деталі.
Кожен окремий елемент прикраси відтворюється у воску, що гарантує оригінальність і високу якість коштовностей.
Читайте також: Секрети ювелірів: виготовлення прикрас методом лиття
При створенні каблучок Ювелірна Карта використовує нові технології 3D-моделювання, високоточне лиття золота і ручну обробку кожної деталі. Наші майстри створюють якісні безшовні каблучки з комфортною посадкою. Всі камені в виробах кріпляться вручну, що гарантує їх надійну фіксацію.
Для отримання лиття високої якості на заводі ЮК використовують афінажних комплекс італійського бренду "B.T.T. ITALIA" для отримання 99,99% благородного металу!
У Радянському Союзі при створенні обручок в основному застосовувалася технологія безшовного розкочування. Це були каблучки простого дизайну у формі цілісного обідка. Альтернативна сучасна технологія - "труба-різання", яка представляє собою виготовлення золотої труби-заготовки розміру майбутньої каблучки. Труба нарізається на окремі обідки, які ювелір матує, полірує і розбавляє інкрустацією. Зовнішній вигляд таких каблучок досить різноманітний. Крім заручальної класики, це моделі з гравіюванням, матуванням, вставками з декількох металів.
З метою економії виробничих витрат деякі компанії досі використовують найпростіші дешеві технології: штампування, пайку, бухтування. Проте, виготовлені таким способом вироби не вирізняються міцністю і надійністю. Бухтування передбачає споювання тонкої смуги металу, де торці каблучки стискаються. Отриманий виріб є вигнутим і легким, тому дуже вразливим в носінні.
1. Підготовчі роботи
Підготовчі роботи - це перш за все узгодження типу і форми каблучки, її зовнішнього декору і можливої інкрустації. Майстер приймає рішення, чи варто братися за замовлення, оцінює його з точки зору технологічної здійсненності.
За допомогою сучасних технологій автоматизованого проектування (CAD) можна побачити, якою буде каблучка ще до її готовності.
Аби кінцевий продукт не розчарував замовника, дизайнеру і ювеліру-технологу спільно потрібно вирішити ряд важливих завдань:
- Розробити загальне бачення того, як буде виглядати каблучка;
- Провести попередню оцінку, наскільки каблучка буде комфортною і довговічною в носінні;
- Оцінити можливі ризики, виходячи з особливостей декору;
- Вибрати технологію виготовлення.
2. Створення ескізу
Спершу майстер продумує, як буде виглядати виріб. Він проектує його на папері в різних ракурсах. Дизайнер створює макет майбутньої каблучки з урахуванням обраного декору. Головне тут знайти баланс між творчим поривом художника і можливостями його втілення в реальності. Цим вже займається ювелір-технолог, який оцінює здійсненність конкретного задуму в металі.
Технолог стверджує ескіз або бачить, які його елементи слід змінити/спростити. Наприклад, якщо прикраса має занадто хитромудру форму, можливо, є сенс розбити її на частини і виготовити кожну окремо.
Невеликі, але влучні корективи в дизайн, завжди підуть на користь майбутньому виробу, допоможуть удосконалити його форму і комфортність в носінні.
3. Формування моделі каблучки
Коли дизайнер визначився із зовнішнім виглядом каблучки, а технолог дав добро на відлив прикраси в металі, наступний етап - створення прототипу майбутнього виробу.
Для цього використовуються гумові форми, які заповнюються воском ("восківки"), або сучасний дорожчий метод 3D-друку. Він дає змогу побачити майстрам, як буде виглядати каблучка після виготовлення і, при необхідності, скоригувати її параметри.
Після остаточного затвердження моделі, майстер відтворює точну копію каблучки, яка буде зліпком для лиття.
4. Виготовлення зліпка
На спеціальний стрижень майстер нанизує кілька десятків "восковок", які в майбутньому стануть золотими прикрасами різних дизайнів. Таким чином, за раз можна отримати до 30 повноцінних заготовок.
Зовні цей процес нагадує новорічну ялинку. Її занурюють в "опоку" зі спеціальною формувальною масою і відправляють запікатися при високій температурі. Далі майстер випалює віск з "ялинки", залишаючи порожнечі, які потрібно буде заповнити ювелірними прикрасами.
Процес створення такої "ялинки" - неймовірно кропіткий. Тільки уявіть собі, необхідно зробити так, щоб формувальна маса висохла рівномірно, без єдиної тріщини, а порожнечі, які в ній утворилися, були саме такими, якими вони потрібні для декору!
5. Заливка
На даному етапі підготовлену форму заливають металом. Це може бути сплав із чистого золота, так і лігатури (недорогоцінні добавки), які впливають на колір і пробу металу. Наприклад, червонуватий відтінок золоту надає мідь, жовтий - мідь + срібло, а білий - паладій + платина.
Зазвичай, сплави додаються в рівних частинах. Вони ретельно перемішуються і виливаються в заготовки, заповнюючи "ялинкові" порожнечі.
Це дуже важливий етап роботи, оскільки майстер повинен домогтися повної однорідності сплаву.
6. Дістаємо готову основу
Тепер залишається тільки дочекатися, коли форма з металом охолоне і затвердіє.
Майстер під напором води видаляє залишки глини з застиглого металу і отримує таку ж ювелірну "ялинку", як на першому етапі, - тільки та "ялинка" була з воску, а ця металева. Нанизані на стрижень каблучки знімають за допомогою ножиць-кусачок.
7. Складання золотої каблучки
На цьому етапі вже не обійтись без знань і навичок монтувальника. Саме від якості його роботи буде залежати те, як довго вам прослужить прикраса.
Монтувальник з'єднує всі деталі каблучки в одне ціле, якщо потрібно підганяє розміри, і надає прикрасі товарний вигляд.
Від поганої, неякісної роботи монтувальника каблучка може запросто розколотися.
8. Фінішна обробка
Це так званий етап "наведення краси". Щоб надати каблучці презентабельний вигляд, її шліфують і полірують.
Шліфування та полірування - це не одне й те саме. Спочатку майстер шліфує виріб, тобто прибирає грубі сліди від первинної обробки, вирівнює текстуру каблучки. А вже потім настає час для фінішного полірування: виробу надають гарний глянцевий блиск.
9. Перевірка
Готовий виріб визнано золотим лише тоді, коли спеціальний відповідальний орган, а саме Пробірна палата України, поставить на ньому своє клеймо.
Метал і його відповідність заявленій пробі аналізується за допомогою спеціальних реактивів. Підтверджуюче клеймо ставлять з внутрішньої сторони виробу.
У разі виникнення спірних питань Пробірна палата України має право відправити каблучку на доопрацювання.
Найчастіше каблучки виготовляють із золота 585 проби - такі моделі, найбільш затребувані серед покупців, оскільки довговічні і найменш гіпоалергенні в носінні. А ось 750-й сплав вважається більш еластичним, оскільки дозволяє виготовляти екземпляри ексклюзивних дизайнів.
Читайте також: Як правильно вибрати каблучку з діамантом: 6 базових порад
10. Інкрустація
Якщо у виробі передбачені камені, додатковим етапом стає їх закріпка. Спочатку геммолог підбирає камені. Вони мають ідеально підходити за кольором і розміром. Коли мінерали відібрані, закріпник встановлює їх в пази і запаює.
Головні труднощі - все той же пошук балансу. Майстер повинен максимально міцно встановити камені в посадочні місця, аби вони звідти не випали. Водночас зробити це потрібно максимально обережно, щоб тендітний камінь не зламався в процесі закріпки.
